Ghost of Tsushima
▶ Дата виходу: 17 липня 2020 р
▶ Розробник, видавець: Sucker Punch Productions
▶ Розряд: Пригоди (action-adventure)
▶ Залізо: Playstation 4
▶ Мова: Англіійська, Російська, Японська
Недавно вийшла The Last of Us 2 і ця гра підняла багато хайпу навколо себе. Вона стала самим швидко розпродуваним ексклюзивом Playstation. Здавалося б, що на цьому можна зупинитися та залишить The Last of Us 2 останнім ексклюзивом для Playstation 4, але SONY випускає Ghost of Tsushima. Це огляд, швидше за все найостаннішого ексклюзиву Playstation 4, тому що Ghost of Tsushima повинна отримати звання фінальної гри покоління. Тож нумо розберімось чи гідна ця гра цього звання. Огляд буде без спойлерів, так що не хвилюйтеся.
Огляд Ghost of Tsushima
Ghost of Tsushima – це як Assassin’s Creed, але тільки за часів феодальної Японії. В принципі цій грі вдалося стати схожою не лише на Ассасіна, але ще й трохи на Відьмака. Тут теж є відкритий світ і не тільки, але чи вдалося їй стати краще? Ось це гарне запитання на яке я спробую відповісти.
Графіка та красоти
В Ghost of Tsushima з усіх дерев постійно опадає листя, а зростаючі всюди гортензії та хризантеми колишуться на вітрі. Завдяки цим ефектам відвести погляд від цих видів важко. До графічної складової можуть виникати питання: головний герой не відбивається в калюжах, а текстури місцями низького розрішення. Але це все дрібниці в порівнянні з тим, які розкішні краєвиди відкриваються по ходу проходження. Розсипи різнокольорового листя розлітаються від кроків, сонце красиво пробивається крізь крони кленів та дубів, а шлях до обраної на мапі мети показує вітер. Ну, а саундтрек, переважно складений з композицій зіграних на бівах та сякухаті, прекрасно підкреслює настрій кожної сцени.
До речі, те що замість маркера зробили вітер вказівником шляху – це набагато зручніше, бо не потрібно відволікатися на цей маркер і ти просто їдеш на коні та насолоджуєшся гарними видами цієї гри, а вітер вказує шлях.
Графіка, як на мене тут не краще ніж в тій же The Last of Us 2, але Ghost of Tsushima все одно виглядає красивіше, тому що її види та красиві пейзажі роблять свою справу. Так що графіку та красоти гри можна описати коротко – це прекрасне художнє оформлення, яке приховує деякі графічні недоліки, котрі впадають в око при наближеному розгляді, а ще тут відмінна лицьова анімація.
Дуже прикро, що всім цим красотам не вдається приховати одноманітність завдань, що в сюжетній кампанії, що в побічних дорученнях, якими усипана мапа.
Завдання
Завдання головного героя винищити монголів, що вторглися. Саме цим йому доведеться займатися на регулярній основі. В будь-якому випадку доведеться зустрітися із монголами і іноді навіть не один та не два рази за місію. Тут завдання “вбити монголів” постійно написано в першому рядку: без цього не полонених не врятувати, не прапори не зібрати, не візки не підірвати, не зробити, щоб там не було ще. Розробники явно розуміли це й тому з часом гравцеві відкривається все більше можливостей для швидкої розправи над опонентами.
Спочатку це протистояння, коли ви підходите до групи ворогів та викликайте їх на своєрідну дуель. Затискаєте кнопку й відпускаєте в той момент коли опонент робить замах. Противники часто намагаються збити з пантелику та пару раз сіпаються обманюючи гравця, так що терпіння й швидка реакція необхідні.
Потім з’являються класичні для стелс-ігор уміння: одночасних вбивств двох або трьох ворогів. А допоміжні види зброї типу луків, бомб та кунаї спрощують задачу ще сильніше, хоча не завжди їх запасу в інвентарі вистачає.
Бойова система
В цілому бойова система хороша та заохочує тих, хто користується всіма наданими можливостями. Наприклад, в процесі головний герой навчається різних бойових стійок корисними в боях з тими чи іншими супротивниками. На якусь із них слід перемкнутися в бійці зі щитоносцями, інша стане в пригоді в бою зі списниками або великими броньованими опонентами. В непростих протистояннях пробити захист ворога використовуючи сильні удари, з правильною стійкою вбити супротивника буде значно простіше.
Є й інший варіант – чекати замаху та в потрібний момент ставити блок, щоб відбити атаку. Але блокувати вдається далеко не всі прийоми, від багатьох залишається тільки відходити ухиленням або перекатом.
Однак бійки все одно набридають через, приблизно, 10 годин гри. Типів ворогів не так вже й багато та всі вони використовують проти героя одні й ті ж прийоми: лучники викрикують якісь фрази перед пострілом, щоб їх соратники пригнулись, а головний герой встиг ухилитися; озброєні двома мечами опоненти намагаються вдарити в стрибку; важковаговики розмахують булавами. Їх рухи швидко заучуєш напам’ять і вже до кінця сюжетної лінії сюрпризів не чекаєш.
А ще ж після цього, ну або в перервах між основними місіями, пропонується зачищати три великі райони, виконуючи безліч побічних завдань звільняючи табори.
Мапа
Мапа переповнена знаками питання, але перш ніж розсіяти туман війни та все побачити потрібно або вигнати монголів із села у відповідному регіоні або бігати по невивчених локаціях самостійно.
Гарячі джерела підвищують запас здоров’я, майданчики для тренувань збільшують рішучість, чарівні лисиці та птахи приводять гравця до вівтарів, завдяки яким відкриваються нові осередки для оберегів з пасивними бонусами до характеристик. В найбільш красивих локаціях протагоніст сідає писати хокку (хайку): гравець дивиться на оточення, вибирає одну за одною три фрази. Правда в російській версії виходить якась незрозуміла хрінь через випадково підібрані при перекладі відмінків.
Прикро, але здебільшого ці пункти інтересів та колекційні предмети не представляють майже ніякої цінності. За написання хокку дають різнокольорові пов’язки на голову і в кінці гри інвентар виявляється ними переповнений: головних уборів тут просто гори. Теж саме з фарбами для катани: найкрутіші продаються у торговців в таборах, але ще кілька десятків знайдуться у відкритому світі. Не кажучи вже про вищезгадані обереги: осередків всього 6, а самих талісманів більше сотні та видають їх на регулярній основі.
Кастомізація та звук
Широкі налаштування зовнішності дозволять кожному користувачеві створити самурая своєї мрії. Одяг повністю змінює зовнішній вигляд персонажа, а різні обладунки та вбрання годяться для різних речей: або захист від ударів пропонують, або дозволяють краще користуватись луком, або активують вібрацію геймпада при наближенні до колекційних предметів. Крім однотипних пов’язок сповна різноманітних масок та головних уборів, від звичайних солом’яних капелюхів до химерних очеретяних.
Ще тут є фото режим з тонною налаштувань, так що можна робити красиві шпалери для робочого столу. Традиційні японські музичні інструменти створюють прекрасну атмосферу і чудово доповнюють кожну сцену. А прямо перед стартом пропонують вибрати озвучку: російську, англійську або японську. Всі три варіанти гарні.
Сюжет
В плані розповіді Ghost of Tsushima теж не дуже хороша. Основний сюжет може здатися трохи тужливим через повільний розвиток подій, а місцями, до того ж, передбачуваним. Зате в персонажів швидко закохуєшся, особливо коли знайомишся з ними ще ближче в побічних завданнях. Додаткові доручення часом здаються цікавіше сюжетної лінії: і кумедні бувають, і сумні, і зворушливі. А особливі історії стародавніх героїв просочені містикою й таємничістю.
Ще в діалогах іноді пропонують вибирати репліки, але це ні на що не впливає: ніби автори збиралися додати систему карми, але на останніх етапах відмовилися, а прибирати ці елементи не стали.
Якщо коротко розповісти про сюжет та завдання, то це стандартна пригода у відкритому світі з незвичайним для відеоігор антуражем, тривалий основний сюжет, купа побічних завдань, тонна колекційних предметів, зачистка таборів, знаки питань на мапі – все як завжди, тільки з самураями та монголами в головних ролях.
Згідно з кодексом бусидо – самурай не може використовувати проти своїх ворогів брудні прийоми, на кшталт ударів з під-тишка або отруйних дротиків. Він повинен зустрічатися зі своєю ціллю лицем до лиця, не боячись поразки, не принижуючи свою гідність підлими вчинками, придушити в собі страх та бути готовим загинути, якщо доведеться. Проте головний герой Ghost of Tsushima, Дзін Сакай, так хоче захистити свій народ та острів, назва якого винесена в заголовок гри, що готовий піти проти правил.
Підсумок
Ghost of Tsushima – гра багато в чому унікальна та розповідає про епоху, котра рідко зустрічається в ігровій індустрії. До художників та дизайнерів оточення немає ніяких претензій – все виглядає дуже гарно, а увага до деталей призведе в захват тих, хто цікавиться феодальною Японією епохи самураїв. А ось до ігрового процесу виникають питання.
Практично кожна місія супроводжується бійками з монголами, де число жертв до кінця гри обчислюється мало не тисячами, коли намагаєшся зачистити все, що тільки можна. Цікавих ідей вистачає, але враження від них змазуються одноманітними завданнями та відкритим світом, який під дивовижною картинкою ховає практично все те ж саме, що є в інших представниках жанру.
Відкритий світ здається, якимось, неживим, хоч в ньому є багато завдань. Ця гра в деяких моментах краще Ассасіна, а в деяких гірше. На мою думку, Ghost of Tsushima не заслуговує звання фінального ексклюзиву Playstation 4, бо на Playstation 4 виходило багато ексклюзивів, які краще Ghost of Tsushima.
Так, в цій грі є багато плюсів, але більшість з них перекриваються мінусами. Я вважаю, що треба було випустити спочатку Ghost of Tsushima, а потім вже The Last of Us 2, щоб The Last of Us 2 отримала звання фінального ексклюзиву Playstation 4, оскільки вона цього заслуговує набагато більше. Але у кожного ж своя думка. Чи не так?!
Інформація про мережеві режими:
Планується. Детальніше тут: «Привид Цусіми: Legends» виходить на PS4 восени 2020 року
Посилання:
