Технологія, яка об’єднала мільйони людей в усьому світі та стала найбільшим сховищем інформації, доступ до якої можна отримати лише одним кліком. У всесвітній павутині ми працюємо, спілкуємось та розважаємось. Але звідки береться інтернет? Де головний офіс? Хто підтримує його увімкненим? Мало хто знає, хоча за підрахунками Google, 70% українців користуються інтернетом.
Спробуємо розібратись.
Все почалось в кінці 60-х в США. Студентам каліфорнійського універу, за допомогою 5-ти метрового кабелю, вдалось відправити з одного комп’ютера на інший аж дві літери. Через десять років, при фінансовій підтримці американської влади, вченим вдалось з’єднати комп’ютери в 16-ти країнах світу. Доречі, спочатку інтернет був лише для вчених.
Звідки береться інтернет?
Уявіть собі інформаційний потік зі швидкістю світла, який тече високоякісним кабелем, під землею, на дні рік, морів та океанів.
Ось мапа на якій видно як інтернет павутина сплела наші континенти:
99% міжнародних даних передається по дротах, що лежить на дні океану, які називаються підводними комунікаційними кабелями. В цілому, їх довжина перевищує сотні тисяч миль, а прокладають такі дроти навіть на глибині 9 км.
Установка кабелів проводиться спеціальними кораблями-укладальниками. Їм потрібно не просто скинути на дно провід з прикріпленим вантажем, а й простежити за тим, щоб він проходив тільки по плоскій поверхні, минаючи коралові рифи, уламки затонулих кораблів і інші поширені перешкоди.
Підготовка бухти кабелю оптоволокна для укладки на дно:
Хто ж займається цим грандіозним монтажем та обслуговуванням всієї цієї інфраструктури? Провайдери. Ні, не ті дядьки, які вивішують незрозумілі коробочки на стовпах чи з зарозумілим виглядом налаштовують ваш роутер. Всі ці мережі, які складають Ядро Інтернета (або Core Backbone Network), є справою рук провайдерів “першого” рівня (Network Server Provider Tier-1), найбільшими з яких є UUNET, AT&T, MCI, GTE/BBN і Sprint.
Дані провайдери не працюють з фізичними особами, а також з провайдерами “третього” рівня: тими, хто дає інтернет по містах і селищах (оті самі дядьки). Їхні клієнти – це провайдери лінків на рівні країн і держав (провайдери “другого” рівня). А ще ці хлопці за інтернет не платять 🙂
Кінці кабелю – укладають в траншею на березі і закопують. Тому купаючись – ви ніколи не дізнаєтеся що прямо під вами проходять террабіти інформації.
Дані кабелю заходять до центрів обробки даних які мало схожі на ті футуристичні серверні з картинок.
Тут немає серверів, ніхто не хостить бложики, а клієнтами цих центрів є такі корпорації як Facebook, Microsoft і провайдери 2 рівня: ті самі, які працюють всередині країн і продають інтернет будинковим провайдерам.
Чи можна вимкнути інтернет?
Якщо, раптом, вийде з ладу одна з ліній передачі даних (ну, там крабам не сподобається нова прикраса їхнього будинку), то ваші дані автоматично підуть іншою лінією, до усунення несправностей з першою. Тому кнопки “вимкнути всесвітню павутину”, можна сказати, немає.
Хоча… Я дещо знайшов. Може це воно?
Гіпотетично, від’єднати країну від світової мережі можливо. Кількість павутинок колосальна, але вона все-таки обмежена. А щодо інтернету в усьому світі, навіть гіпотетично не можна виключити цілком, оскільки маршрутизатори мереж не мають єдиного зовнішнього управління.
Центрального вузла немає, одного рубильника для його виключення – теж немає. Їх 17. Я не жартую. Тільки не рубильників, а компаній. Існує всього 17 компаній-провайдерів першого рівня, які за взаємною домовленістю користуються послугами один одного безкоштовно, а провайдерам другого рівня (магістральних провайдерів) за гроші надають можливість підключитися до своєї мережі, тим самим отримавши доступ до мереж інших провайдерів, які користуються послугами інших провайдерів першого рівня. Всі ці провайдери дотримуються приблизно однакового рівня цін, а якщо одна з них якимось чином почне заважати працювати іншим (сильно зменшувати ціни, наприклад), то інші шістнадцять відмовлять їй у безоплатному наданні своїх каналів.
Інтернет – це ми.
Виходить, що офіс інтернету – це вся планета. Це всі провайдери, які обслуговують мережу. Це всі ми, хто наповнює цю мережу інформацією.
Ми – це інтернет.
Можливо, це буде цікаво: Порівняння популярних сайтів з далеких 1994 по 2019